Gospel Translations Ukrainian - Внесок користувача [uk]

Значення вивчення історії

PagePush — Mon, 24 Aug 2009 16:20:05 GMT

PagePush: Automated: copied from main site

{{ info | The Value of Learning History}}

Урок Юди

Невеличкий лист Юди вчить нас, наскільки важливо вчити історію. Це не головне в його листі. Але це вражає.

У передостанній книзі Біблії Юда заохочує святих «боротися за віру, раз дану святим» (вірш 3). Його лист – це заклик до пильності, «бо крадькома повходили деякі люди..., безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владику і Господа нашого Ісуса Христа» (вірш 4). Юда подає яскравий опис цих людей. Вони «зневажають, чого не знають» (вірш 10). Вони – «ремствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе; вони вихваляють особи для зиску» (вірш 16). Це – «ті, хто відлучується від єдності, тілесні, що духа не мають» (вірш 19).

Така нищівна оцінка людей, які перебувають не десь за межами церкви, а «повходили крадькома». Юда прагне показати, якими вони є насправді, аби церкву не одурено і не зруйновано через їхні облудні вчення та аморальну поведінку.

Одна з його стратегій полягає в тому, щоб порівняти їх з іншими особами й подіями в історії. Наприклад, він говорить: «Як Содом і Гоморра та міста коло них, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад» (вірш 7). Отож Юда порівнює цих людей з Содомом і Гоморрою. Таким чином він каже, що Содом і Гоморра – "приклад" того, що станеться, якщо люди житимуть подібно до цих переступників. То ж бо, на думку Юди, знання історії Содому й Гоморри вельми корисне для виявлення такої помилки й остороги святих.

Так само у вірші 11 Юда подає ще три посилання на історичні події як порівняння з тим, що коїться в його дні серед християн. Він каже «Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаамової заплати, і загинули в бунті Корея!» Це дуже прикметно. Нащо посилатися на три різні історичні події, що сталися тисячі років тому – Буття 19 (Содом), Буття 3 (Каїн), Числа 22-24 (Валаам), Числа 16 (Корей)? Навіщо?

Для цього є три причини: 1) Юда припускає, що читачі знають ці історії! Чи ж не диво! Це було у першому столітті! У хаті в людей книжок не було. Не було Біблій. Не було аудіозаписів. Лише усна традиція. І він припускав, що вони знатимуть, що таке «шляхи Каїна», «помилка Валаама» і «повстання Корея»! А ви знаєте? Хіба це не дивовижа! Він сподівається, що вони знають. Це змушує мене думати, що наші стандарти знання Біблії в церкві сьогодні занадто низькі.

2) Юда припускає, що знання цієї історії освітить нинішню ситуацію. Християни краще впораються з помилкою сьогодні, якщо вони знатимуть подібні ситуації з минулого. Тобто історія важлива для християнського життя. Якщо знатимете що Каїн був ревнивий та ненавидів свого брата, вважав за прикрість його щире духовне спілкування з Богом, ви зможете розпізнати такі речі навіть серед братів. Знання того, що Валаам зрештою подався спокусі та зробив Слово Бога засобом мирського зиску, дозволить і вам розгледіти таке. Знання про те, що Корей зневажив законну владу і образився на лідерство Мойсея, захистить вас від охочих до усобиць, яким не подобається бачити когось своїм лідером.

3) Хіба не зрозуміло, що Бог велить подіям відбуватись і що вони записуються в історії, аби ми вивчали їх і ставали мудрішими, краще бачили сучасність ради Христа і його церкви. Тож не припиняйте вивчати історію. Щодня примножуйте своє знання. Даймо нашим дітям найкращий захист від примх майбутнього, а саме – знання минулого.
Пробуваючи з вами у навчанні в ім’я Христа і його царства,
Пастор Джон

З англійської переклав

Лесь Герасимчук

Повнява любові

PagePush — Mon, 24 Aug 2009 16:19:53 GMT

PagePush: Automated: copied from main site

{{ info | Abundant Love}}

'''Любов самозаспокоєння'''

Джордж Марсден у своїй монументальній біографії Джонатана Едвардса зацитував уступ із книжки Едвардса «Оповіді про себе»: “Відколи я прибув до цього міста [Нортемптон], у мене часто з’являється солодке відчуття самозаспокоєння з огляду на славетну довершеність Бога, і досконалість Ісуса Христа. Бог з'явився мені як велична і сповнена любові істота передусім завдяки своїй святості. Святість Бога завжди здавалася мені найпривабливішою його властивістю” (с. 112).

Якщо ми звернемо увагу на мову Едвардса, на добір слів для опису піднесеного захвату славою Бога, ми помітимо його акцент на зичливості, милості й досконалості Бога. Він пише про “солодке відчуття ''самозаспокоєння''” в Бозі. Що він має на увазі? Ми звикли вживати слово самозаспокоєння для опису самовдоволення, спочивання на лаврах, чогось схожого на інерцію ледаря, що справляє поверхове задоволення… Можливо. Але наразі ми бачимо яскравий приклад того, як слова з бігом часу інколи змінюють своє значення.

У Едвардса “солодке самозаспокоєння” не має нічого спільного з самозадоволеністю. Радше йдеться про відчуття вдоволеності. “Вдоволеність” слід розуміти не як грубий, чуттєвий гедонізм, а як вищу насолоду душі.

У сучасній мові “самозаспокоєння” має ще й значення заспокоєності людини через позитивний перебіг подій чи стан речей. Англійське слово complacency, згідно з Оксфордським словником англійської мови (т. 3), також має перше значення “факт або стан задоволення річчю або особою; спокійне задоволення або насолодження чимось або кимось”. У цьому значенні слово вживали Джон Мілтон, Річард Бакстер, Дж. Мейсон. І наводиться цитата з Мейсона: «Бог знаходить справжнє самозаспокоєння лише у тих, хто подібний до нього».

Я спинився на цьому давнішому значенні англійського слова самозаспокоєння, бо саме воно надзвичайно важливе для історичної, ортодоксальної теології. Коли ми кажемо про любов Бога, то розрізняємо три її види: любов доброзичливості, любов доброчинності, любов самозаспокоєння. У такий спосіб ми хочемо виокремити різні прояви любові Бога до людей, а також той особливий спосіб, у який Він любить Свій народ, тобто спасенних.

'''Любов доброзичливості'''

Слово доброзичливість давнє і складається з двох слів –– '''добро''' і '''зичливість'''. Зичливість – це воління робити добро і стосується істоти, котра має волю. І хоча Бог – не істота, Він – сутність, котрій притаманне воління, тобто здатність виявляти волю.

Всі ми знаємо розповідь Луки про народження Ісуса, де сила небесного війська разом із янголом хвалила Бога: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання” (Лк.: 2:8–14; Біблія ''Хоиенка''). І хоча дехто переконує, буцім благословення людям йде з доброзичливості, основне значення лишається те саме. Любов доброзичливості – це якість доброти до інших. У Новому Заповіті чимало згадок про зичливість Бога до всіх людей, навіть у їхній гріховності. Сатана – зловмисна істота (він воліє творити зло і нам, і Богові), а про Бога неможливо сказати, буцім Він зловмисний. Немає злості в Його чистоті, немає злості в Його діях. Бог не “втішається” смертю грішних, хоча й присуджує їм вирок. Його вирок злу випливає з Його справедливості, а не з потворної злості в Його вдачі. Як земний суддя плаче, коли карає винного, так і Бог радіє справедливості покарання, хоча й не втішається болем законно покараних.

Ця любов доброзичливості, або добра воля, однаково поширюється на всіх людей. У цьому розумінні Бог любить навіть проклятих.

'''Любов доброчинності'''

Ця любов, любов доброчинності, тісно пов'язана з любов’ю доброзичливості. Відмінність між доброзичливістю і доброчинністю – відмінність між схильністю і дією. Я можу бути прихильним до когось, але моя добра воля ніяк не виявляється, поки я не втілю її у діло. Ми часто пов'язуємо доброчинність з добрими вчинками або добродійністю. Зауважмо, що саме слово “добродійність” часто виступає синонімом любові. Щодо доброчинності, то добрі вчинки і є любов’ю доброчинності.

Ісус наголошував у своїх повчаннях на цьому аспекті любові Бога до тих, кому сприяє провидіння Бога: “Ви чули, що було сказане: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, хто гонять вас; таким чином станете Синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода?” (Мт., 5:43-46).

У цьому уступі Ісус каже любити своїх ворогів. Відмітьте, що ця любов не називається ні палкою, ні невиразною, ні обнадійливою, – Він говорить про вашу поведінку. У цьому контексті це радше дієслово, ніж іменник. Любити наших ворогів – це бути люблячими у ставленні до них. Це передбачає й доброчинство.

Щодо цього, виявлена нами любов є відображенням любові Бога до Його ворогів. До тих, хто ненавидить і проклинає Його, Він виявляє любов доброчинності. Доброзичливість (добра воля) Бога виявляється в Його доброчинності (добрі вчинки). Його сонце і дощ даються однаково праведним і неправедним.

І тоді ми бачимо, що доброзичлива любов Бога і Його доброчинна любов – універсальні. Вони поширюються на все людство.

Але існує наріжна відмінність між цими видами любові та Божою любов’ю самозаспокоєння. Його любов самозаспокоєння не універсальна і не безумовна. На жаль, нині велич цього виду божественної любові зазвичай або заперечується, або затушковується через універсалізацію любові Бога. Казати без жодних застережень людям, буцім Бог любить їх “безумовно” (без ретельного розмежування видів божественної любові) означає підтримувати небезпечне оманливе відчуття безпечності у слухачів.

Божеська любов самозаспокоєння – це особлива розрада і задоволення Його в стосунку до свого єдиного Сина. Понад усе – це Христос, улюблений син Батька, у вищій мірі; Він – Син, яким ''вельми задоволений'' Батько.

Прийняттям Христа, кожен вірник приєднується до цієї божественної любові самозаспокоєння. Це любов, котрою наділений Яків, а не Ісав. Ця любов – для спасенних, – і не тому, щоб нам притаманне щось миле чи приємне, – а тому що ми настільки єдині во Христі, Улюбленому свого Батька, що любов Батька до Сина проливається й на нас. Любов Бога до нас приємна і солодка Богові — і нам, — що так добре зрозумів Джонатан Едвардс.

Переклав
Лесь Герасимчук

10 підстав, чому я вдячний богонатхненній Біблії

PagePush — Mon, 24 Aug 2009 16:19:46 GMT

PagePush: Automated: copied from main site

{{ info | 10 Reasons Why I Am Thankful for the God-Breathed Bible}}

'''1. Біблія пробуджує віру – джерело смирення.'''

Тож віра – із ''слухання'', а слухання – через ''слово Христове'' (Рим., 10:17).

'''2. Біблія звільняє від гріха.'''

І спізнаєте ''правду'', і ''правда'' визволить вас (Ів., 8:32).

'''3. Біблія звільняє від Сатани.'''

Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним, ''здібним навчати'', терпеливим, лагідно картаючим тих, що чинять спротив; може, Бог дасть їм колись покаяння, щоб вони ''пізнали правду'' і виплуталися з тенет диявола, який схопив їх у полон – виконувати його волю (2Тим., 2:24-26).

'''4. Біблія освячує'''

Освяти їх у Твоїй ''істині''; слово Твоє – істина (Ів., 17:17).

'''5. Біблія звільняє від зіпсуття і зміцнює благочестя'''

Бо його Божа сила дала нам усе до життя та побожності, завдяки ''пізнанню'' того, хто нас покликав своєю славою та силою! Завдяки їм нам були даровані цінні й превеликі ''обітниці'', щоб ''ними'' ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюдилось у світі (2Петр., 1:3-4).

'''6. Біблія дає любов'''

Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім ''знанні'' та в усякому досвіді (Фил., 1:9).
Ціль же того ''веління'' – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри (1Тим., 1:5).

'''7. Біблія рятує'''
Пильнуй себе самого та ''навчання''; дотримуйся цього, бо, робивши це, спасеш себе самого й тих, що слухають тебе (1Тим., 4:16).

Тому й свідчу перед вами нині, що я – чистий від крові всіх. Я бо не ухилявся вам об’явити ''всю волю Божу'' (Діяння, 20:26-27).

[Вони] гинуть, бо вони не прийняли любові ''правди'', щоб їм спастися (2 До солунян, 2:10).

'''8. Біблія дає радість'''

Я ''казав'' вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна (Ів., 15:11).

'''9. Біблія відкриває Господа'''

Господь з’являвся в Шіло й далі, по тім, як був відкрився Самуїлові в Шіло в слові Господнім (1Сам., 3:21).

'''10. Тому''' Біблія становить підвалини мого щасливого дому, життя, служіння й надії на вічність із Богом.