Ми бачили Його славу, сповнену благодаті та правди

Матеріал з Gospel Translations Ukrainian

Івана 1:14 -15

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця. 15. Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я.16. А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.17. Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.18. Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

Давайте почнемо з вірша 14, в якому зможемо побачити суть цього відривку «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Давайте подивимось на 1 вірш щоб зрозуміти хто ж був цим Словом: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.» (Івана 1:1). Отже ми бачимо що цим Словом був Син Бога.

Я кажу Син тому що так написано в 14 вірші: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Таким чином Слово – це син Бога.

Зміст 1 Один Бог, три особистості. 2 Бог став людиною, але не перестав бути Богом. 3 Слово перебувало між нами 4 Слава Його, слава як Однородженого від Отця 5 Що це означає для нас? 6 Розвиток родинної культури 7 Втілення та застосування 8 В Ісусі ми бачимо славу Бога 9 Повне благодаті 10 …. і правди 11 Бачити духовну красу 12 Незрівнянне поєднання благодаті і правди. 13 Народжений знову через Євангеліє 14 Можливість бачити славу.

Один Бог, три особистості.

Мусульман, як і багатьох інших бентежить це слово – Син. Деякі думають що у Бога були інтимні відносини з Марією в результаті яких з’явився син. Але Біблія каже інше. В Івана 1:1 читаємо: «Споконвіку було Слово». Це був Син Бога. І Він не мав початку. Він був з самого початку. Він існував з давніх-давен і аж до вічності. І в 3 вірші написано: «Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього». Це означає що Він не був створений. Він не є частиною творіння. Так що ж ми знаємо про Сина Бога: 1). Він – Бог. 2). Батько також Бог. 3). Син не є Батьком, але Він був поряд з Батьком. 4). Він не є творінням і Він вічний.

Можна ще багато чого казати про доктрину Трійці – вчення про те, що Бог один, але представлений трьома особистостями: Отцем, сином і Духом Святим. Давайте це залишимо в наших серцях. Син і Батько – це один Бог, але дві різні особи. У них одна божественна природа. Вони є одним Богом, але з двома різними центрами свідомості.

Бог став людиною, але не перестав бути Богом.

Так ось, що ж каже 14 вірш – а він каже про найважливішу подію в історії – це те, що Слово, тобто Син, став людиною, але не перестав бути Богом. Як же ми це знаємо і що це означає для мене особисто?

«Слово сталося тілом». Це означає що божественне Слово, Син Бога, став людиною, але при цьому залишився Богом. Звідки ми це знаємо? І що це означає для нас? Сьогодні ми спробуємо дати відповіді на ці запитання за допомогою 14 вірша.

Слово перебувало між нами

Перша причина чому божественне Слово не перестало бути божественнім ми знаходимо в 14 вірші, який каже, що «Слово перебувало між нами». Дієслово перебувало стосується Слова. А Слово – це Бог. Тому найправильніше буде сказати що Бог, Слово, перебував між нами. Ось чому в Матвія 1:23 ангел сказав: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог» (що означає З нами Бог). Слово, Син, не перестав бути Богом, коли був між нами.

Слава Його, слава як Однородженого від Отця

Наступна причина записана далі в 14 вірші: «і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Чию славу? Славу Слова – Слова, яким є Бог. І яка ж це була слава? Це була «слава як Однородженого від Отця».

Коли Іван каже, що слава втіленого Слова – це слава «слава як Однородженого від Отця», чи означає слово як тільки імітацію слави? Я так не думаю. Якщо я скажу: «У мене є книга, яку я хочу подарувати і я хочу віддати її тобі як першочерговому» і Ви не скажете «я не є твоїм першим вибором, а я лише як перший вибір». Ні. Це не те, що означає слово як, коли я кажу: «я віддам її тобі, як моєму першому вибору». Це означає: я віддам її тобі так як ти справді є моїм першим вибором. Коли Іван каже: «ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця», це означає: «Ми бачили Його славу – такою, якою вона насправді є – славу Сина Божого».

Ми це знаємо тому що в першій половині 14 вірша Іван каже просто і прямо: «ми бачили славу Його». Чию славу? Славу вічного Слова, Сина. «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, і ми бачили славу Його». Диво перевтілення не мало недоліків. Слово стало плоттю і Він це зробив будучи Богом і не переставаючи Ним бути. Він є втіленням Божої слави.

Що це означає для нас?

Вірші 15 – 18 дають більше причин для того щоб повірити, що Слово стало плоттю, але не перестало бути Богом. Ці вірші ми будемо вивчати наступного тижня, а зараз давайте повернемось до 14 вірша. Так давайте ж запитаємо: Що значить для нас те, що Слово стало тілом? – те, що Син Божий став людиною, але при цьому залишився Богом. Чому я задаю це питання? По-перше тому що сам текст дає відповідь на нього. Але є і інша причина.

Розвиток родинної культури

Ви пам’ятаєте як декілька місяців тому я проповідував декілька разів і благав Господа, щоб Він зростив, як я називаю, родинну культуру, в нашій церкві. Я пояснював що я мав на увазі спираючись на слово від филип’ян 2:3-4 «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших». Іншими словами, давайте зростати як церква, турбуючись не кожен сам за себе, але служити іншим та думати про благо інших.

А ви пам’ятаєте що має бути в основі мислення слуги та родинних відносин? Наступні вірші це пояснюють: Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина…(До филип'ян 2:5-7)». Іншими словами основа скромності, служінню, любові і нової родинної культури в Віфлеємі була: І Слово сталося тілом, і перебувало між нами,- і померло за нас.

Втілення та застосування

Причина по якій я все це виділяю це те, що ми не кажемо: «Ну, минулого літа ми казали про родинні стосунки, тепер будемо вивчати теологію». Ні. Єдина теологія, яку треба брати до уваги написана в посланні до Филип’ян 2 розділ, яка повністю співпадає з теологією, яка записана в Євангелії від Івана. Це допоможе нам пізнати Христа, славу Христа, і змінитися через любов Христа (13:34; 15:12) – це означає що наша церква постійно змінюється. Ми стаємо більш люблячими, хочемо більше допомагати, більше служити, менше пишатися, бути менше егоїстичними та замкнутими, а більше піклуватися.

Тому, коли я казав: «Давайте не будемо далі читати поки не вирішимо що значить для нас те, що Слово стало тілом». За цим питанням можна почути як б’ється серце. Я завжди пильную які зміни ця теологія приносить в наші особисті та родинні стосунки.

В Ісусі ми бачимо славу Бога

То що саме значить для нас те, що Слово стало тілом? В 14 вірші читаємо: «і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Це означає що в славі Ісуса Христа ми бачимо славу Бога. А це означає, що слава Бога, відтворена в Ісусі, не наповнена нашими гріхами. Навпаки вона «повна благодаті та правди». Іншими словами, слава Бога в Христі – це Його люб’язне відношення до нас, яке не йде на компроміс з Його правдивістю та вірністю Самому Собі. І це люб’язне відношення дуже дуже велике. Саме цьому в тексті використовується слово повне – слово повне відноситься до слави. Слава Сина Бога сповнена люб’язності до нас, грішників і не ставить під загрозу Божу істину.

Повне благодаті

Це дійсно чудова новина. Бог дійсно міг воплотитись як суддя або кат. І всі ми були б винні перед ним і були б засудженні до вічних мук. Але Він не так воплотився. Слово, Син, який і є Богом, став людиною щоб показати божественну славу, яка «повне благодаті та правди». Слово Боже стало плоттю щоб бути милостивим з нами. Слово стало тілом, щоб ця милостивість до нас була у згоді з Божою праведністю. Це не була невиразна, без принципова, сентиментальна благодать.

Це була праведна, та, що славить Бога, цінна благодать. Вона приведе прямо до смерті Христа на хресті. Фактично це і є те, заради чого Він став тілом. Для того, щоб померти Йому необхідно було тіло. Йому необхідно було стати людиною для того, щоб померти як Бог-людина (Євреям 2:14-15). Слово стало тілом і тому смерть Ісуса Хреста стала можливою. Хрест – це те місце, де як найкраще видно всю повноту благодаті. Вона була представлена там та й придбана там.

…. і правди

Причина по якій це мало звершитись через смерть, тому що Син Божий сповнений благодаті і правди. Бог милостивий до нас і правдивий Сам до Себе. І тому, коли прийшов Його син, Він був сповнений благодаті і правди. Коли помер Христос, Бог був правдивий Сам до Себе, тому що гріх було покарано. І коли Христос помер, Бог проявив благодать до нас, бо Він помер за наші гріхи.

«Слово стало тілом» означає для нас, що слава Бога відобразилась в історії так, як раніше ніколи не було, а саме – в повноті благодаті і повноті правди, яка так яскраво сяє в смерті Ісуса за грішників.

Бачити духовну красу

Будь обачним і не кажи: «Мене не було там і я не бачив Його, тому я не можу бачити Його славу. Ваша релігія може дозволити Вам казати все що завгодно про славу Сина Божого, але Його тут немає і я Його не бачу». Будьте обережними. Не думайте, що слава, яка описана в 14 вірші, це просто якась зовнішня краса. Ісус не був яскравим або привабливим фізично. Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!(Ісая 53:2)

І я не думаю що Його слава в 14 вірші була демонстрацією чудес. Так, були люди, які бачили чудеса і знали, що вони відбувались, але не бачили нічого прекрасного або славного. Вони хотіли вбити Його (Івана 11:45-48).

Ні, проявлення «слави» Сина Божого, слави Слова, слави Ісуса Христа під час Його першого пришестя, це в основному духовна слава, духовна краса. Це не те, що ми можемо побачити фізичними очима, але очима серця (до Єфесян 1:18). Ми спостерігаємо за Його вчинками, як Він говорить, як любить, як помирає і по благодаті ми бачимо божественну славу і красу.

Незрівнянне поєднання благодаті і правди.

Павло так каже про це в 2-ому посланні до Коринтян 4:4 «для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий». «слава Христа, який є образом Бога» це і є те, про що пише Іван в 14 вірші «повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця».

Пам’ятайте, Павло писав людям, які ніколи не бачили Христа на землі і Іван писав своє Євангеліє людям, які ніколи не бачили Ісуса на землі – таким, як ми. Слава описана в Євангелії від Івана 1:14 і в посланні до Коринтян 4:4 є духовною славою, яку ми бачимо коли чуємо історію про Ісуса.

Немає необхідності бачити Його фізично. Ісус казав: «Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Від Івана 20:29). Ми Його зустрічаємо в Євангелії від Івана і інших книгах Біблії. Коли ми зустрічаємось з ними в цих історіях, натхненних Його словами та вчинками, ми бачимо як сяє Його слава – це краса, незрівнянне поєднання благодаті і правди.

Народжений знову через Євангеліє

12 та 13 вірші описують народження згори, а 14 вірш – славу Сина Божого.

«12. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,13. що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.14. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.» Івана 1:12-14

Пам’ятаєте 14 вірш «І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.» Коли ми отримуємо нове життя, ми отримуємо нове світло. Це світло не є фізичним світлом. Це духовне сяйво слави Сина Божого, про яке ми читаємо в 14 вірші. Ось там ми маємо бачити.

А як це нове духовне життя приходить до нас? В 13 вірші читаємо, що воно приходить коли ми народженні від Бога. Це відбувається коли ми народженні згори. Це коли ми маємо віру в Христа і стаємо дітьми Бога (Івана 1:12).

Через Євангеліє – коли ми чуємо вчинки і слова Ісуса, направленні на рятунок – Бог створює в нас духовне життя. Ми народжуємось від Господа через Євангеліє (1 Петра 1:23-25). І це нове духовне життя допомагає бачити славу Христа (Івана 1:4). Це відбувається миттєво. Ось чому в Івана 8:12 читаємо: «світло життя». Коли ти маєш духовне життя, ти бачиш духовну славу.

Можливість бачити славу.

Відповідно до 12 вірша ми можемо сказати, що це нове життя вірить в світло і отримує світло як частину правди і слави Ісуса Христа, Сина Божого. І через це життя і світло і віру і отримання, ми отримуємо право називатися дітьми Божими. Тому ми діти Божі, бо це життя і світло і віра і отримання – наше право, як дітей Божих.

Тому я звеличую перед вами втіленого Сина Божого І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди. Подивіться на Його славу, славу єдиного Сина, народженого від Отця, сповненого благодаті і правди. Дивіться на нього, на Його славу і живіть. Амінь.