Ми бачили Його славу, сповнену благодаті та правди

Матеріал з Gospel Translations Ukrainian

Перейти до:навігація, пошук

Related resources
More By John Piper
Author Index
More About Jesus Christ
Topic Index
About this resource
English: We Beheld His Glory, Full of Grace and Truth

© Desiring God

Share this
Our Mission
This resource is published by Gospel Translations, an online ministry that exists to make gospel-centered books and articles available for free in every nation and language.

Learn more (English).
How You Can Help
If you speak English well, you can volunteer with us as a translator.

Learn more (English).

By John Piper About Jesus Christ
Part of the series The Gospel of John

Translation by Olga Frolova

Review You can help us improve by reviewing this translation for accuracy. Learn more (English).



Івана 1:14 -15

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця. 15. Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я.16. А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.17. Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.18. Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

Давайте почнемо з вірша 14, в якому зможемо побачити суть цього відривку «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Давайте подивимось на 1 вірш щоб зрозуміти хто ж був цим Словом: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.» (Івана 1:1). Отже ми бачимо що цим Словом був Син Бога.

Я кажу Син тому що так написано в 14 вірші: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Таким чином Слово – це син Бога.

Зміст

Один Бог, три особистості.

Мусульман, як і багатьох інших бентежить це слово – Син. Деякі думають що у Бога були інтимні відносини з Марією в результаті яких з’явився син. Але Біблія каже інше. В Івана 1:1 читаємо: «Споконвіку було Слово». Це був Син Бога. І Він не мав початку. Він був з самого початку. Він існував з давніх-давен і аж до вічності. І в 3 вірші написано: «Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього». Це означає що Він не був створений. Він не є частиною творіння. Так що ж ми знаємо про Сина Бога: 1). Він – Бог. 2). Батько також Бог. 3). Син не є Батьком, але Він був поряд з Батьком. 4). Він не є творінням і Він вічний.

Можна ще багато чого казати про доктрину Трійці – вчення про те, що Бог один, але представлений трьома особистостями: Отцем, сином і Духом Святим. Давайте це залишимо в наших серцях. Син і Батько – це один Бог, але дві різні особи. У них одна божественна природа. Вони є одним Богом, але з двома різними центрами свідомості.

Бог став людиною, але не перестав бути Богом.

Так ось, що ж каже 14 вірш – а він каже про найважливішу подію в історії – це те, що Слово, тобто Син, став людиною, але не перестав бути Богом. Як же ми це знаємо і що це означає для мене особисто?

«Слово сталося тілом». Це означає що божественне Слово, Син Бога, став людиною, але при цьому залишився Богом. Звідки ми це знаємо? І що це означає для нас? Сьогодні ми спробуємо дати відповіді на ці запитання за допомогою 14 вірша.

Слово перебувало між нами

Перша причина чому божественне Слово не перестало бути божественнім ми знаходимо в 14 вірші, який каже, що «Слово перебувало між нами». Дієслово перебувало стосується Слова. А Слово – це Бог. Тому найправильніше буде сказати що Бог, Слово, перебував між нами. Ось чому в Матвія 1:23 ангел сказав: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог» (що означає З нами Бог). Слово, Син, не перестав бути Богом, коли був між нами.

Слава Його, слава як Однородженого від Отця

Наступна причина записана далі в 14 вірші: «і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Чию славу? Славу Слова – Слова, яким є Бог. І яка ж це була слава? Це була «слава як Однородженого від Отця».

Коли Іван каже, що слава втіленого Слова – це слава «слава як Однородженого від Отця», чи означає слово як тільки імітацію слави? Я так не думаю. Якщо я скажу: «У мене є книга, яку я хочу подарувати і я хочу віддати її тобі як першочерговому» і Ви не скажете «я не є твоїм першим вибором, а я лише як перший вибір». Ні. Це не те, що означає слово як, коли я кажу: «я віддам її тобі, як моєму першому вибору». Це означає: я віддам її тобі так як ти справді є моїм першим вибором. Коли Іван каже: «ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця», це означає: «Ми бачили Його славу – такою, якою вона насправді є – славу Сина Божого».

Ми це знаємо тому що в першій половині 14 вірша Іван каже просто і прямо: «ми бачили славу Його». Чию славу? Славу вічного Слова, Сина. «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, і ми бачили славу Його». Диво перевтілення не мало недоліків. Слово стало плоттю і Він це зробив будучи Богом і не переставаючи Ним бути. Він є втіленням Божої слави.

Що це означає для нас?

Вірші 15 – 18 дають більше причин для того щоб повірити, що Слово стало плоттю, але не перестало бути Богом. Ці вірші ми будемо вивчати наступного тижня, а зараз давайте повернемось до 14 вірша. Так давайте ж запитаємо: Що значить для нас те, що Слово стало тілом? – те, що Син Божий став людиною, але при цьому залишився Богом. Чому я задаю це питання? По-перше тому що сам текст дає відповідь на нього. Але є і інша причина.

Розвиток родинної культури

Ви пам’ятаєте як декілька місяців тому я проповідував декілька разів і благав Господа, щоб Він зростив, як я називаю, родинну культуру, в нашій церкві. Я пояснював що я мав на увазі спираючись на слово від филип’ян 2:3-4 «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших». Іншими словами, давайте зростати як церква, турбуючись не кожен сам за себе, але служити іншим та думати про благо інших.

А ви пам’ятаєте що має бути в основі мислення слуги та родинних відносин? Наступні вірші це пояснюють: Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина…(До филип'ян 2:5-7)». Іншими словами основа скромності, служінню, любові і нової родинної культури в Віфлеємі була: І Слово сталося тілом, і перебувало між нами,- і померло за нас.

Втілення та застосування

Причина по якій я все це виділяю це те, що ми не кажемо: «Ну, минулого літа ми казали про родинні стосунки, тепер будемо вивчати теологію». Ні. Єдина теологія, яку треба брати до уваги написана в посланні до Филип’ян 2 розділ, яка повністю співпадає з теологією, яка записана в Євангелії від Івана. Це допоможе нам пізнати Христа, славу Христа, і змінитися через любов Христа (13:34; 15:12) – це означає що наша церква постійно змінюється. Ми стаємо більш люблячими, хочемо більше допомагати, більше служити, менше пишатися, бути менше егоїстичними та замкнутими, а більше піклуватися.

Тому, коли я казав: «Давайте не будемо далі читати поки не вирішимо що значить для нас те, що Слово стало тілом». За цим питанням можна почути як б’ється серце. Я завжди пильную які зміни ця теологія приносить в наші особисті та родинні стосунки.

В Ісусі ми бачимо славу Бога

То що саме значить для нас те, що Слово стало тілом? В 14 вірші читаємо: «і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Це означає що в славі Ісуса Христа ми бачимо славу Бога. А це означає, що слава Бога, відтворена в Ісусі, не наповнена нашими гріхами. Навпаки вона «повна благодаті та правди». Іншими словами, слава Бога в Христі – це Його люб’язне відношення до нас, яке не йде на компроміс з Його правдивістю та вірністю Самому Собі. І це люб’язне відношення дуже дуже велике. Саме цьому в тексті використовується слово повне – слово повне відноситься до слави. Слава Сина Бога сповнена люб’язності до нас, грішників і не ставить під загрозу Божу істину.

Повне благодаті

Це дійсно чудова новина. Бог дійсно міг воплотитись як суддя або кат. І всі ми були б винні перед ним і були б засудженні до вічних мук. Але Він не так воплотився. Слово, Син, який і є Богом, став людиною щоб показати божественну славу, яка «повне благодаті та правди». Слово Боже стало плоттю щоб бути милостивим з нами. Слово стало тілом, щоб ця милостивість до нас була у згоді з Божою праведністю. Це не була невиразна, без принципова, сентиментальна благодать.

Це була праведна, та, що славить Бога, цінна благодать. Вона приведе прямо до смерті Христа на хресті. Фактично це і є те, заради чого Він став тілом. Для того, щоб померти Йому необхідно було тіло. Йому необхідно було стати людиною для того, щоб померти як Бог-людина (Євреям 2:14-15). Слово стало тілом і тому смерть Ісуса Хреста стала можливою. Хрест – це те місце, де як найкраще видно всю повноту благодаті. Вона була представлена там та й придбана там.

…. і правди

Причина по якій це мало звершитись через смерть, тому що Син Божий сповнений благодаті і правди. Бог милостивий до нас і правдивий Сам до Себе. І тому, коли прийшов Його син, Він був сповнений благодаті і правди. Коли помер Христос, Бог був правдивий Сам до Себе, тому що гріх було покарано. І коли Христос помер, Бог проявив благодать до нас, бо Він помер за наші гріхи.

«Слово стало тілом» означає для нас, що слава Бога відобразилась в історії так, як раніше ніколи не було, а саме – в повноті благодаті і повноті правди, яка так яскраво сяє в смерті Ісуса за грішників.

Бачити духовну красу

Будь обачним і не кажи: «Мене не було там і я не бачив Його, тому я не можу бачити Його славу. Ваша релігія може дозволити Вам казати все що завгодно про славу Сина Божого, але Його тут немає і я Його не бачу». Будьте обережними. Не думайте, що слава, яка описана в 14 вірші, це просто якась зовнішня краса. Ісус не був яскравим або привабливим фізично. Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!(Ісая 53:2)

І я не думаю що Його слава в 14 вірші була демонстрацією чудес. Так, були люди, які бачили чудеса і знали, що вони відбувались, але не бачили нічого прекрасного або славного. Вони хотіли вбити Його (Івана 11:45-48).

Ні, проявлення «слави» Сина Божого, слави Слова, слави Ісуса Христа під час Його першого пришестя, це в основному духовна слава, духовна краса. Це не те, що ми можемо побачити фізичними очима, але очима серця (до Єфесян 1:18). Ми спостерігаємо за Його вчинками, як Він говорить, як любить, як помирає і по благодаті ми бачимо божественну славу і красу.

Незрівнянне поєднання благодаті і правди.

Павло так каже про це в 2-ому посланні до Коринтян 4:4 «для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий». «слава Христа, який є образом Бога» це і є те, про що пише Іван в 14 вірші «повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця».

Пам’ятайте, Павло писав людям, які ніколи не бачили Христа на землі і Іван писав своє Євангеліє людям, які ніколи не бачили Ісуса на землі – таким, як ми. Слава описана в Євангелії від Івана 1:14 і в посланні до Коринтян 4:4 є духовною славою, яку ми бачимо коли чуємо історію про Ісуса.

Немає необхідності бачити Його фізично. Ісус казав: «Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Від Івана 20:29). Ми Його зустрічаємо в Євангелії від Івана і інших книгах Біблії. Коли ми зустрічаємось з ними в цих історіях, натхненних Його словами та вчинками, ми бачимо як сяє Його слава – це краса, незрівнянне поєднання благодаті і правди.

Народжений знову через Євангеліє

12 та 13 вірші описують народження згори, а 14 вірш – славу Сина Божого.

«12. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,13. що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.14. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.» Івана 1:12-14

Пам’ятаєте 14 вірш «І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.» Коли ми отримуємо нове життя, ми отримуємо нове світло. Це світло не є фізичним світлом. Це духовне сяйво слави Сина Божого, про яке ми читаємо в 14 вірші. Ось там ми маємо бачити.

А як це нове духовне життя приходить до нас? В 13 вірші читаємо, що воно приходить коли ми народженні від Бога. Це відбувається коли ми народженні згори. Це коли ми маємо віру в Христа і стаємо дітьми Бога (Івана 1:12).

Через Євангеліє – коли ми чуємо вчинки і слова Ісуса, направленні на рятунок – Бог створює в нас духовне життя. Ми народжуємось від Господа через Євангеліє (1 Петра 1:23-25). І це нове духовне життя допомагає бачити славу Христа (Івана 1:4). Це відбувається миттєво. Ось чому в Івана 8:12 читаємо: «світло життя». Коли ти маєш духовне життя, ти бачиш духовну славу.

Можливість бачити славу.

Відповідно до 12 вірша ми можемо сказати, що це нове життя вірить в світло і отримує світло як частину правди і слави Ісуса Христа, Сина Божого. І через це життя і світло і віру і отримання, ми отримуємо право називатися дітьми Божими. Тому ми діти Божі, бо це життя і світло і віра і отримання – наше право, як дітей Божих.

Тому я звеличую перед вами втіленого Сина Божого І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди. Подивіться на Його славу, славу єдиного Сина, народженого від Отця, сповненого благодаті і правди. Дивіться на нього, на Його славу і живіть. Амінь.